Населення Леніногорська (Татарстан): чисельність, склад, зайнятість


Опубликованно 06.07.2018 03:58

Населення Леніногорська (Татарстан): чисельність, склад, зайнятість

Населення Леніногорська в даний момент становить 63 049 осіб. Це невелике місто, який входить до складу Республіки Татарстан. З 1955 року є адміністративним центром Леніногорського району. Це один з культурних і промислових центрів республіки, який входить в Південно-Східну економічну зону.

Місце розташування

Населення Леніногорська в останні десятиліття змінювалася незначно, залишаючись в основному постійним. Місто розташоване у верхній течії річки Степова Зайна. Він знаходиться на схилах Бугульминско-Шугуровского плато.

При цьому площа його зовсім невелика - близько 24 з половиною кв. км. Особливо його відрізняє той факт, що протягом своєї історії він неодноразово удостоювався звання одного з найкращих у країні. Так що точно можна сказати, що його мешканцям в цьому відношенні пощастило.

Історія

Перші поселення в районі майбутнього Леніногорська в Татарстані виникли в 30-ті роки XVIII століття. Прародителькою міста офіційно вважається Письмянская слобода, яка пізніше стала називатися Ясачинской Письмянкой, а з часом і Старої Письмянкой. Це був один з найбільших населених пунктів в цих місцях. Вже через п'ять років після його заснування в ньому налічувалося більше 100 дворів і більше семисот дорослих жителів.

Незабаром людям стало тут тісно, поблизу вони заснували село Нова Письмянка, яке і стало з часом Лениногорском в Татарстані. Це сталося в 1795 році. Нова Письмянка дуже швидко розросталася, що було обумовлено демографічними, громадськими та економічними причинами. У 1859 році тут побудували церкву, населений пункт отримав статус села. У 1883 році сюди перемістився центр волості. До цього часу населення Леніногорська становило майже півтори тисячі жителів.

До початку Першої світової війни це був один з найбільших населених пунктів у всьому регіоні. Майже в 400 дворів жили близько двох тисяч осіб. XX століття

Радянська влада тут встановилася досить рано. Після перемоги більшовиків тут оперативно обрали сільських і волосних депутатів.

У 1930 році в рамках колективізації було організовано перше колгосп, який отримав назву "13 років Жовтня", незабаром після цього Нова Письмянка увійшла до складу Бугульминского району. У 1935 році вона стала центром однойменного району.

22 червня 1941 року, коли стало відомо про напад фашистів на Радянський Союз, у селі пройшли численні мітинги трудящих. На фронт вирушило велике число добровольців. До середини 41-го з однієї тільки Нової Письмянки більше тисячі людей виїхали на війну. 12 жителів Леніногорська стали Героями Радянського Союзу, багато людей загинули, так і не повернувшись додому.

Після війни тут почався активний розвиток промислових підприємств. У 1947 році приступили до буріння нафтової свердловини, було відкрито велике в цих місцях Ромашкинское родовище. З 1950 року тут вже працюють бурової трест "Татбурнефть", створюється нафтовидобувний трест "Бугульманефть". Були організовані вышкомонтажная контора, тракторна, житлово-комунальні контори.

Стартувало масштабне будівництво першого селища нафтовиків, який назвали Зеленогорском. Роботи виконував спеціально для цього створений в робочому селищі будівельно-монтажний трест, допомагали в цьому частини радянської армії. За кілька років тут ввели в експлуатацію понад 100 тисяч квадратних метрів житла, школи, клуб, пожежне депо, хлібозавод і навіть лікарняний, містечко. Статус міста

У 1955 році робочого селища Нова Письмянка був офіційно присвоєно статус міста, він був перейменований в Леніногорськ.

В кінці 60-х років було прийнято рішення про створення нових підприємств, на яких змогли б влаштувати нові жителі міста. Тут з'явилася швейна фабрика, агрегатно-механічний завод, завод "Радіоприлад", ще один нафтопромисел. Швидкими темпами розвивається капітальне житлове будівництво, в місті з'являється велика кількість чотириповерхових житлових будинків. Збільшуються потужності заводу залізобетонних виробів, з'являється завод з виробництва асфальту і цегли.

Новим етапом у містобудуванні стає генеральний план, прийнятий владою в 70-ті роки. Здійснюється повномасштабна реконструкція вулиць Тукая, Ленінградської, Свердлова, проспекту Леніна. З'являються проекти планування нових мікрорайонів, що приваблює велику кількість нових жителів. Сучасний період

Після розпаду Радянського Союзу соціально-економічна ситуація в країні змінилася кардинальним чином. Багато великі промислові підприємства опинилися на межі банкрутства, непросто складалася ситуація і в самому Татарстані. В Лениногорске закрився агрегатно-механічний завод, завод "Радіоприлад", близько чотирьох з половиною тисяч людей опинилися без роботи.

Але навіть незважаючи на таке складне економічне становище, за підтримки "Татнафти" відкривалися нові підприємства, а також соціальні об'єкти. Наприклад, ліцей № 12, агропарк. Чисельність населення

Перші дані про чисельність населення Леніногорська відносяться ще до 1864 році, коли населений пункт був ще робітничим селищем. Тоді в ньому проживали майже півтори тисячі чоловік. У 1890 році тут вже офіційно мешкали трохи більше двох тисяч жителів.

У радянський час, коли тут з'являється нафтове виробництво, населення Леніногорська збільшується багаторазово. У 1959 році тут живе майже 39 тисяч жителів. Позначку у 50 тисяч жителів місто проходить в 1976 році. Під час перебудови в Лениногорске Леніногорського району проживає близько 62 тисяч жителів. У 90-ті роки, коли в країні криза і розруха, нафтовий промисел залишався одним з найбільш затребуваних в країні, тому в Ленингороске навіть у цей час чисельність населення не скорочувалася, а планомірно збільшувалася.

У 2007 році тут проживало максимальну кількість жителів - 65 751 чоловік. Після цього і до цього часу чисельність Леніногорська ненабагато скорочувалася, але незначно. В даний момент тут живуть 63 049 осіб. Динаміка в останні роки зберігається негативна. В останні роки чисельність жителів Леніногорська в основному скорочувалася за рахунок від'ємного природного приросту й міграції. Рівень народжуваності в місті становить приблизно 10-11%, а смертності - 14-15%. Кожен рік народжується на 4-5% людей менше, ніж помирає.

Щільність населення Леніногорська становить близько двох з половиною тисяч людей на квадратний кілометр. Порівняно з республікою Татарстан це вкрай низький показник, так як в регіоні він в два рази вище. Але варто відзначити, що переважно цей показник досягнуто за рахунок міста-мільйонника Казані, в той час як в іншому Татарстані щільність все ж нижче.

За прогнозами місцевої влади, до 2030 року чисельність населення скоротиться до 62,5 тисяч осіб. Віковий склад

В Лениногорске проживають 1,62% від населення республіки, в тому числі 2,2% міського населення Татарстану.

Майже 17% місцевих жителів - це підлітки у віці до 16 років, кількість працездатного населення становить майже 64%, в місті 19,2% пенсіонерів.

Всього в Лениногорске проживає більше 25 національностей. Дві є переважаючими - це росіяни (43,3%) і татари (42,8%). У такому ж співвідношенні знаходяться і найпопулярніші релігії в місті - православ'я і іслам, відповідно. Також в регіоні трохи більше 5% мордви і чувашів. Скільки отримують лениногорцы?

Незважаючи на те що тут розвинений нафтовий промисел, рівень життя в Лениногорске порівняно невисокий. Середня зарплата в місті становить 18 703 рубля.

Але варто враховувати, що вартість продуктів, квадратного метра житла і оренда квартир значно нижче, ніж в столицях і навіть самій Казані, яка є центром Татарстану. При цьому у працівників, які задіяні на нафтопереробних підприємствах, рівень зарплат зберігається достатньо високим.

Рівень безробіття становить близько 1 відсотка від економічно активного населення. Центр зайнятості населення Леніногорська намагається виправити цю ситуацію. Будь-який бажаючий може туди звернутися за адресою вулиця Гагаріна, 51.

У місті більшість працездатного населення мають вищу і середню освіту, що і забезпечує такий невисокий рівень безробіття. Автор: tgorlopeev 5 Липня, 2018



Категория: Новости